No icon

Чому не можна змушувати дитину ділитися?

NEWS 365 відповідає на актуальні питання, які хвилюють сучасних батьків

У віці 1,5–2,5 років дитина починає відчувати себе цілісною особистістю. У цей час відбуваються перші спроби відокремити власне «я» від інших людей: у неї з'являється розуміння того, що ця іграшка — її, плаття — мамине, годинник — татів, а книжка — братика. Всі речі, які вона вважає своїми, є продовженням її  самої, а будь-яке посягання на її  іграшки сприймається нею як порушення її особистих кордонів.

На жаль, мало хто з батьків враховує цю вікову особливість. Якщо в дитинстві нас вчили говорити «ні» і правильно захищати свої інтереси, ми не зможемо навчити цьому своїх дітей.

Як відбувається звичайна прогулянка з дитиною у більшості випадків? Ось ваша дитина зараз грає зі своєю іграшкою, її  уява будує величезні замки і світ, у якому вона супергерой, і тут приходить інша дитина і забирає її іграшку! Перша, природна реакція — образа, нерозуміння, бажання негайно відвоювати свою річ. Але наше суспільство таку поведінку не підтримує: треба ділитися! І ось вже мама всіляко змушує дитину віддати свою іграшку.

Щоб у дитини не виникало почуття жадібності, дуже важливо сформувати в неї усвідомлення того, що в цьому світі всього достатньо. Адже саме коли «досить», а не коли «занадто багато», ми перестаємо бути жадібними. Для цього можна слідувати п'ятьом простим правилам:

1.  Безумовна любов. Навчіться любити свою дитину з повним прийняттям її характеру, особливостей, зовнішності, прагнень. Не порівнюючи, не шкодуючи, не бажаючи в ньому щось виправити. Просто любіть, а головне, завжди показуйте цю любов. Ніякі іграшки, поїздки і дорогі розваги не зможуть замінити справжнього відчуття того, що тебе люблять і приймають таким, який ти є.

2. Простір вибору. Визнайте в дитині право на його річ, дозвольте їй робити вибір навіть у таких простих питаннях, як:  що одягти на прогулянку або яку книжку на ніч почитати. Щоб її рішення не суперечили вашими правилам, вже в півтора-два роки створити для дитини простір доступності та вибору.

 

Наприклад, розкладіть в його шафі одяг, що відповідає сезону, при цьому кожна річ повинна бути легкої досяжності для дитини. Розмістіть книжки на нижніх полицях, щоб він завжди міг без сторонньої допомоги до них дотягнутися. Дайте доступ до ігор, пластиліну, олівців. Одним словом, створіть зрозумілий дитині простір, в якому буде системність і логіка. Безумовно, це потребує дизайнерського мислення, але саме так і народжуються краса і комфорт.

3. Право на емоції. Тут знову можна привести в приклад ситуацію, коли у дитини намагаються відібрати іграшку. У цьому випадку дуже важливо проговорити з дитиною її емоції: «Ти зараз хочеш грати сам в цю іграшку. А після того, як пограєш, ти віддаси її Миші?» Потрібно бути готовим до того, що дитина може сказати «так» і «ні». Якщо вона все-таки не бажає ділитися іграшкою, поясніть це іншій дитині: «Миша, сьогодні Діма хоче сам пограти з цією машинкою. Я можу допомогти тобі зробити пасочки». Озвучуючи кожній із сторін, що відбувається, ви не тільки зможете уникнути конфлікту, але і покажете приклад спілкування в спірних ситуаціях.

4. Подяка. Дитина, в якої сформовано стан «досить», сама легко ділиться. І тут важливо не те, як це відбувається між дітьми, а те, як вона почуває себе в родині. Бажання дитини поділитися з вами печивом — це її вибір, адже вона вільно може з'їсти його сам. Тому, якщо дитина пригощає вас чимось смачним чи ділиться з вами цінною для неї річчю, завжди приймайте це з вдячністю.

5. Особистий приклад. Вміння цінувати працю і речі так само важливо, як і вміння йти від хворобливої прихильності до них. Це не означає, що треба роздавати все і всім. Це означає, що потрібно правильно розставляти пріоритети та визначати значення у своєму житті тих чи інших речей на даний конкретний момент — тобто те, чого потрібно навчитися перш за все нам, дорослим, а потім вже передавати своїм дітям. Не бійтеся задавати самим собі незручні питання: «Не набираю я гори страв на шведському столі у відпустці, коли достатньо було б одного шматочка? Живу я тим життям, яким хочу жити?»

Виховання дитини — це складна і відповідальна місія, але насправді воно зводиться до дуже простих і зрозумілих речей: кохання, поняття й поваги. Пам'ятайте про це кожен момент спілкування зі своїми дітьми, і тоді щасливих людей стане більше.

 

Comment